Хто думає,

                              що осяг усе, 

                                               той нічого не знає.

                                                                          Лао-Цзи

                             Директор школи

                                 Савченко 

                        Тетяна Володимирівна

Наші вчителі - це найрідніші люди у школі! 

  Багато, багато разів в житті мені розповідали різні люди свою біографію і щоразу вони спинялися з особливою любов'ю, подовгу на образах учителів тієї школи, де колись училися. Згадували вони не зміст уроку, не стандарт, загальний для всіх шкіл, а щось характерне, індивідуальне, притаманне своїм учителям: їхні особливості, жести, ходу, манеру вести урок,— і разом з цим неповторним, особистим, що запам'я­талося в учителі,— те цінне, що було від нього одержано, мож­ливо, в одній фразі, в одному покаранні, в одній похвалі.
      Безумовно, фах учителя дуже нелегкий, він дуже складний. Він вимагає серця доброго, чуйності великої. Тому що ми маємо справу — як артист, так і учитель — з живим матеріалом, з живою душею, з відкритими очима. Я дуже хотіла б нагадати молодим учителям про це. На вас дивляться молоді очі, вас сприймають молоді серця, нічим не затьмарені ще. З цією душею, з цим серцем багато можна зробити, якщо правильно направити їх.

Коли я думаю про школу і шкільного вчителя, в моїй уяві завжди спалахує образ ясної, вічно юної ватри. Вона, мов неопалима купина, палає незгасно на вітрах історії, а все нові й нові покоління людей підступають до неї, тягнуться до її очисного полум'я і, нагрівшись, відходять з просвітленою душею. 

                  Вчитель - це не професія, а велике покликання...